каламар
КАЛАМА́Р, я́, ч., заст.
1. Чорнильниця.
До голови йшли.. писарі з перами й здоровими каламарями в руках (Н.-Лев., III, 1956, 24);
Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка, ..стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар (Хотк., І, 1966, 43);
Олівці, пера та каламарі тихо брязнули в ранцях за плечима (Смолич, II, 1958, 110).
2. Невеличка пляшка.
Пішла стара, мов каламар Достала з полиці (Шевч., І, 1951, 51).
3. перен., зневажл. Дрібний канцелярський службовець; писака.
Цур тобі, мерзенний Каламарю… (Шевч., І, 1951, 246).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каламар — калама́р 1 іменник чоловічого роду чорнильниця арх. калама́р 2 іменник чоловічого роду, істота дрібний канцелярист; писака арх., зневажл. Орфографічний словник української мови
- каламар — Чорнильниця; (хто) канцелярський щур, чорнильна душа, КАНЦЕЛЯРИСТ. Словник синонімів Караванського
- каламар — -я, ч., заст. 1》 Чорнильниця. 2》 Невеличка пляшка. 3》 перен., зневажл. Дрібний канцелярський службовець; писака. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каламар — ЧОРНИ́ЛЬНИЦЯ (посудина для чорнила), КАЛАМА́Р заст. Павлюк узяв ручку, опустив перо у чорнильницю, написав щось у кутку заяви й подав хлопцям (О. Копиленко); Катерина.. Словник синонімів української мови
- каламар — Калама́р, -ря́, -ре́ві; -марі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)