каламарчик
КАЛАМА́РЧИК, а, ч., заст. Зменш. до калама́р 1, 2.
Маршалок поставив зі стола каламарчика та перо (Ле, Наливайко, 1957, 105);
Тут [на полиці] було аж три чашечки, та все золотом поцяцьковані.., багато каламарчиків, то з тоненькими шийками, то пузатих (Григ., Вибр., 1959, 257).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каламарчик — калама́рчик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- каламарчик — -а, ч., заст. Зменш. до каламар 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- каламарчик — Каламарчик, -ка м. ум. отъ каламарь. Словник української мови Грінченка