каламар

ЧОРНИ́ЛЬНИЦЯ (посудина для чорнила), КАЛАМА́Р заст. Павлюк узяв ручку, опустив перо у чорнильницю, написав щось у кутку заяви й подав хлопцям (О. Копиленко); Катерина.. сіла за стіл і, умочивши перо в каламар, присунула до себе аркуш паперу, щоб почати синові листа (Д. Бедзик).

ПЛЯ́ШЕЧКА (невелика пляшка), ШКА́ЛИК заст., КАЛАМА́Р заст.; ФЛАКО́Н, СЛО́ЇК, СЛОЙ (для ліків, парфумів тощо). У пляшечці з-під ліків масно поблискувала олія (Л. Первомайський); Зашкарублі селянські долоні вибивають з монопольських шкаликів корки (М. Стельмах); "Твою долю, моя доню, Позаторік знала, Позаторік і зіллячка Для того придбала". Пішла стара, мов каламар Достала з полиці. "Ось на тобі сего дива!..." (Т. Шевченко); — Подай мені халат, чопці і флакон з одеколоном (Григорій Тютюнник); — А що саме за медикаменти витрусили?.. — Слоїк йоду. Грамів сто (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламар — калама́р 1 іменник чоловічого роду чорнильниця арх. калама́р 2 іменник чоловічого роду, істота дрібний канцелярист; писака арх., зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. каламар — Чорнильниця; (хто) канцелярський щур, чорнильна душа, КАНЦЕЛЯРИСТ. Словник синонімів Караванського
  3. каламар — -я, ч., заст. 1》 Чорнильниця. 2》 Невеличка пляшка. 3》 перен., зневажл. Дрібний канцелярський службовець; писака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. каламар — Калама́р, -ря́, -ре́ві; -марі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. каламар — КАЛАМА́Р, я́, ч., заст. 1. Чорнильниця. До голови йшли.. писарі з перами й здоровими каламарями в руках (Н.-Лев., III, 1956, 24); Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка, ..стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар (Хотк. Словник української мови в 11 томах