1. Словник української мови в 11 томах

каламутитися

КАЛАМУ́ТИТИСЯ, иться, недок.

1. Ставати мутним, нечистим, утрачати прозорість.

Вода при березі починала каламутитись і жовкнути (Коцюб., І, 1955, 391);

Помітно, як насувається вечір. Каламутиться небо, дужчає вітер, зривається завірюха (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 58).

2. перен., розм. Бути неспокійним; бентежитися, хвилюватися.

У голові станового думки каламутилися (Мирний, II, 1954, 197);

Він уже не пам’ятав ні прикрощів, ні сварок, якими зранку каламутилася його душа (Жур., До них іде.., 1952, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламутитися — каламу́титися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. каламутитися — -иться, недок. 1》 Ставати мутним, нечистим, утрачати прозорість. 2》 перен., розм. Бути неспокійним; бентежитися, хвилюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каламутитися — ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯ розм., МОРДУВА́ТИСЯ підсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯ діал., ЮРТУВА́ТИСЯ діал., БУ́РИТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  4. каламутитися — Каламутитися, -мучуся, -тишся гл. 1) Мутиться (о водѣ). 2) Возмущаться, безпокоиться, тревожиться. Каламутиться нарад, почувши від ного такс. Словник української мови Грінченка