1. Словник української мови в 11 томах

каламутний

КАЛАМУ́ТНИЙ, а, е.

1. Який утратив прозорість; мутний, нечистий.

Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Шевч., II, 1953, 104);

Каламутним валом котилися від водопаду величезні хвилі (Фр., VI, 1951, 129);

Крізь каламутний, сірий дощ.. Синиці голос-голосок.. не змок, Голками сиплеться сухими (Рильський, II, 1960, 52);

Промінь сонця несподівано прокрався крізь каламутну шибку вікна (Добр., Тече річка.., 1961, 30).

◊ Лови́ти (ву́дити) ри́бу (ри́бку) в каламу́тній воді́ див. лови́ти і ву́дити.

2. перен. Повитий туманом, млою; туманний, тьмяний.

Здавалось, що ми під землею, в якихось велетенських копальнях, котрі несподівано освітив зверху каламутний смерковий світ (Н.-Лев., II, 1956, 389);

Каламутні плями світла від лампочок відбивалися в калюжах (Донч., Шахта.., 1949, 31);

// Затьмарений, неясний.

Дитина мовчки підвела на батька каламутні очі і, зморщившись, ..заплакала (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23);

Каламутним поглядом він оглянув стіл (Гур., Наша молодість, 1949, 258).

3. перен., розм. Неспокійний, тривожний, бентежний.

З Західного фронту надходять каламутні відомості (Загреб., Європа 45, 1959, 234);

Каламутний настрій.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламутний — каламу́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. каламутний — Непрозорий, нечистий, мутний; (колір) тьмяний, невиразний, нечіткий, р. тьмавий; (повитий млою) туманний, млистий, затьмарений; (настрій) ЖМ. неспокійний, бентежний, тривожний Словник синонімів Караванського
  3. каламутний — I брудний (про воду), збаламучений, збитий, збовтаний, зброджений (про заводь річки), змулений, каламутнуватий, каламутуватий, мутний і мутний, нечистий (про воду), перебовтаний, перекаламучений, розбовтаний, розкаламучений, розколочений, скаламучений... Словник синонімів Вусика
  4. каламутний — [каламутнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. каламутний — -а, -е. 1》 Який утратив прозорість; мутний, нечистий. 2》 перен. Повитий туманом, млою; туманний, тьмяний. || Затьмарений, неясний. 3》 перен., розм. Неспокійний, тривожний, бентежний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. каламутний — В каламутній воді добре рибу ловити. Коли існує хаос і замішання, тоді лихі люди намагаються скористати з цього. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. каламутний — лови́ти ри́бу (ри́бку) в каламу́тній (рідше мутні́й) воді́, ірон. Використовувати будь-які обставини, всіляко хитрувати для власної вигоди, намагаючись приховати свої дії. (Ярчук:) Абстрактного добра і зла не існує. Все на світі відносне. Фразеологічний словник української мови
  8. каламутний — КАЛАМУ́ТНИЙ (про воду та іншу рідину — не прозорий, не чистий), МУТНИ́Й розм., БАЛАМУ́ТНИЙ розм.; СКОЛО́ЧЕНИЙ, ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙ розм. (який утратив прозорість). Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Т. Словник синонімів української мови
  9. каламутний — Каламу́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. каламутний — Каламутний, -а, -е 1) Мутный, взбаламученный. Каламутна вода як кісіль. Ном. № 12420. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Чого вода каламутна? чи не хвиля збила? н. п. 2) Смутный. Щоб під каламутний час людським добром поживатись. К. ЧР. 191. Словник української мови Грінченка