1. Словник синонімів української мови

каламутний

КАЛАМУ́ТНИЙ (про воду та іншу рідину — не прозорий, не чистий), МУТНИ́Й розм., БАЛАМУ́ТНИЙ розм.; СКОЛО́ЧЕНИЙ, ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙ розм. (який утратив прозорість). Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Т. Шевченко); Восени звичайно сільські ґаздині мочили в мутній воді потоку коноплі (Н. Кобринська).

НЕСПОКІ́ЙНИЙ (про душевний стан, почуття і т. ін. — сповнений неспокою, який виражає неспокій), НЕПОКІ́ЙНИЙ рідше, БЕНТЕ́ЖНИЙ, КАЛАМУ́ТНИЙ розм., ВОРОХО́БНИЙ розм., НЕВПОКІ́ЙНИЙ заст.; ТРИВО́ЖНИЙ (у передчутті чогось недоброго, поганого); ТУРБО́ТНИЙ (сповнений занепокоєння, турбот за кого-, що-небудь). Саша викликає в неї гостру цікавість і ще якесь неспокійне, неусвідомлене почуття (О. Донченко); В очах заяскрилися непокійна давня туга, горда, палюча тоска (С. Васильченко); Якийсь теплий, бентежний сум стискав її серце (В. Козаченко); Грала свій вальс, але так, як ніколи. .. О, та гама! та нам добре знана ворохобна гама! (О. Кобилянська); Загорілось бажання нетерпляче, невпокійне — не стояти без діла на місці, не марнувати часу (С. Васильченко); Темрява, загальний тривожний настрій надавали голосові його незвичної суворості (О. Гончар); Невивчений урок породжував неприємне, турботне почуття (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламутний — каламу́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. каламутний — Непрозорий, нечистий, мутний; (колір) тьмяний, невиразний, нечіткий, р. тьмавий; (повитий млою) туманний, млистий, затьмарений; (настрій) ЖМ. неспокійний, бентежний, тривожний Словник синонімів Караванського
  3. каламутний — I брудний (про воду), збаламучений, збитий, збовтаний, зброджений (про заводь річки), змулений, каламутнуватий, каламутуватий, мутний і мутний, нечистий (про воду), перебовтаний, перекаламучений, розбовтаний, розкаламучений, розколочений, скаламучений... Словник синонімів Вусика
  4. каламутний — [каламутнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. каламутний — -а, -е. 1》 Який утратив прозорість; мутний, нечистий. 2》 перен. Повитий туманом, млою; туманний, тьмяний. || Затьмарений, неясний. 3》 перен., розм. Неспокійний, тривожний, бентежний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. каламутний — В каламутній воді добре рибу ловити. Коли існує хаос і замішання, тоді лихі люди намагаються скористати з цього. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. каламутний — лови́ти ри́бу (ри́бку) в каламу́тній (рідше мутні́й) воді́, ірон. Використовувати будь-які обставини, всіляко хитрувати для власної вигоди, намагаючись приховати свої дії. (Ярчук:) Абстрактного добра і зла не існує. Все на світі відносне. Фразеологічний словник української мови
  8. каламутний — Каламу́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. каламутний — КАЛАМУ́ТНИЙ, а, е. 1. Який утратив прозорість; мутний, нечистий. Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Шевч., II, 1953, 104); Каламутним валом котилися від водопаду величезні хвилі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. каламутний — Каламутний, -а, -е 1) Мутный, взбаламученный. Каламутна вода як кісіль. Ном. № 12420. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Чого вода каламутна? чи не хвиля збила? н. п. 2) Смутный. Щоб під каламутний час людським добром поживатись. К. ЧР. 191. Словник української мови Грінченка