1. Словник синонімів української мови

каламутник

I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта); — Не треба Гречки! — загукали статечні господарі. — Нема згоди! Баламута він! Горлодер! Проп'є (Ю. Смолич); (Начальник поліції:) Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю. (Дрейсігер:) Еге ж, пара блазнів, шибеників, лежебоків, волоцюг (Леся Українка). — Пор. 1. бунтівни́к, підбу́рювач.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламутник — каламу́тник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. каламутник — див. бешкетник; легковажний; розпусник Словник синонімів Вусика
  3. каламутник — -а, ч., розм. Той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду; баламут (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. каламутник — КАЛАМУ́ТНИК, а, ч., розм. Той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду; баламут (у 1 знач.). [Начальник поліції:] Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю (Л. Укр., IV, 1954, 236). Словник української мови в 11 томах