каламутник
див. бешкетник; легковажний; розпусник
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каламутник — каламу́тник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- каламутник — -а, ч., розм. Той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду; баламут (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- каламутник — I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!... Словник синонімів української мови
- каламутник — КАЛАМУ́ТНИК, а, ч., розм. Той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду; баламут (у 1 знач.). [Начальник поліції:] Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю (Л. Укр., IV, 1954, 236). Словник української мови в 11 томах