1. Словник української мови в 11 томах

каламутник

КАЛАМУ́ТНИК, а, ч., розм. Той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду; баламут (у 1 знач.).

[Начальник поліції:] Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю (Л. Укр., IV, 1954, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламутник — каламу́тник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. каламутник — див. бешкетник; легковажний; розпусник Словник синонімів Вусика
  3. каламутник — -а, ч., розм. Той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду; баламут (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. каламутник — I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!... Словник синонімів української мови