калюс
КА́ЛЮС, у, ч. Тканинне новоутворення в рослин, що виникає на пораненій поверхні (на місці надрізів, розколин тощо).
Через 10-12 днів, як тільки на живцях [герані] утвориться калюс, провітрювання теплиць посилюють (Ол. та ефір. культ., 1956, 322);
Живці смородини та порічок заготовляють восени, в період з 1 по 20 жовтня, і закопують у землю для проходження кільчування, тобто для утворення калюсу і невеликих корінців (Сад. і ягідн., 1957, 138).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- калюс — ка́люс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- калюс — -у, ч. Тканинне новоутворення в рослин, що виникає на пораненій поверхні (на місці надрізів, розколин тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- калюс — ка́люс, ка́лус (від лат. callum – товста шкіра, мозоль) тканинне новоутворення у рослин на поверхні ран (у місцях надрізів, тріщин тощо). Сприяє загоюванню ран. Словник іншомовних слів Мельничука