канонізація
КАНОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж., церк., книжн. Дія за знач. канонізува́ти.
Канонізація Бориса і Гліба.. була своєрідною демонстрацією сили і значення руської церкви і надзвичайно сприяла зростанню її авторитету (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 497);
Неправильно було б думати, що може бути якийсь один, єдино вірний переклад художнього твору. Ні, жодна уніфікація, жодна канонізація тут неможливі (Рильський, III, 1955, 136).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канонізація — каноніза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- канонізація — -ї, ж. 1》 Дія за знач. канонізувати. 2》 У католицькій і православній церквах – включення тієї чи іншої особи до числа святих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- канонізація — каноніза́ція (від грец. κανονίζω – підпорядковую правилу) в католицькій і православній церквах включення тієї чи іншої особи до числа «святих». Переносно – узаконення, перетворення якого-небудь правила на обов’язкове. Словник іншомовних слів Мельничука
- канонізація — У Католицькій і Православній Церквах акт визнання померлої особи святою і надання їй, після здійснення канонізаційного процесу, публічного культу; к. зазвичай попереджається беатифікацією; к. здійснює папа, у православ'ї — собор певної автокефальної Церкви. Універсальний словник-енциклопедія
- канонізація — Каноніза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)