канонізований
КАНОНІЗО́ВАНИЙ, а, е, церк., книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до канонізува́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канонізований — канонізо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- канонізований — -а, -е, церк., книжн. Дієприкм. пас. мин. ч. до канонізувати. || канонізовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- канонізований — Канонізо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)