1. Словник української мови в 11 томах

капуцин

КАПУЦИ́Н, а, ч.

1. Чернець католицького ордену, який носить плащ із гостроверхим каптуром (у 1 знач.).

І кого тільки тут не було: і католицькі ченці в сутанах різних кольорів — від червоного капуцина до довгобородого бенедиктинця в брунатній робі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 167).

2. Рід широконосих американських мавп із волоссям на голові у вигляді каптура (у 1 знач.).

Найбільш відомий серед усіх сапажу — капуцин (Посібник з зоогеогр., 1956, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капуцин — Капуци́н: — чернець католицького чернечого ордену капуцинів [IV] — член чернечого ордена францісканців, що виник у XVI ст [47] Словник з творів Івана Франка
  2. капуцин — капуци́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. капуцин — див. ЧЕРНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  4. капуцин — -а, ч. 1》 Чернець католицького ордену, який носить плащ із гостроверхим каптуром (у 1 знач.). 2》 Рід широконосих американських мавп із волоссям на голові у вигляді каптура (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. капуцин — Чернець (католицький), див. кармеліт Словник чужослів Павло Штепа
  6. капуцин — капу́ци́н вульг. онанізм (ст) ◊ капуци́на руба́ти вульг. онанізувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. капуцин — КАПУЦИ́Н (мавпа), САПАЖУ́. Словник синонімів української мови
  8. капуцин — Капуци́н, -на; -ци́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)