каракуль
КАРА́КУЛЬ, я, ч.
1. Цінне хутро зі шкури ягнят каракульських овець, що має коротку покручену вовну чорного або сірого кольору.
На ній було елегантне пальто з сірого каракуля (Трубл., III, 1956, 241);
Чорний каракуль.
Шту́чний кара́куль — тканина із синтетичного волокна з покрученим ворсом, схожа на каракуль.
Довгий шлях проходять тонкі шовковисті нитки віскозного волокна, поки стануть тугими кільцями штучного каракуля (Наука.., 1, 1955, 9).
2. Назва породи овець, із шкурок ягнят яких виробляють це хутро.
Волосся в нього було каштанове, густе, покручене у дрібні кільця, як шерсть каракуля (Руд., Вітер.., 1958, 104).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каракуль — кара́куль 1 іменник чоловічого роду хутро кара́куль 2 іменник чоловічого роду, істота вівця Орфографічний словник української мови
- каракуль — Смушок. Словник синонімів Караванського
- каракуль — -я, ч. 1》 Цінне хутро зі шкури щойно народжених ягнят каракульських овець, що має коротку покручену вовну чорного або сірого кольору. Чорний каракуль. 2》 Назва породи овець, із шкурок ягнят яких виробляють це хутро. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каракуль — кара́куль кучерявий смушок з 1 – 3-денних ягнят каракульської породи овець. Він назви оазису Каракуль в Узбецькій РСР. Словник іншомовних слів Мельничука
- каракуль — Кара́куль, -ля; -кулі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)