карборунд
КАРБОРУ́НД, у, ч., спец. Дуже тверда кристалічна речовина, сполука вуглецю з кремнієм, що використовується для шліфування сталевих виробів, каміння й для виготовлення вогнетривких матеріалів.
Чистий карборунд — безбарвна кристалічна речовина (питома вага 3,2), яка за міцністю наближається до алмазу (Заг. хімія, 1955, 443);
Карборунд витримує надтвердий сплав (Донч., II, 1956, 177).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карборунд — карбору́нд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- карборунд — -у, ч., спец. Надтвердий матеріал, який добувають із піску та коксу в електропечах і використовують для шліфування сталевих виробів, каміння й для виготовлення вогнетривких матеріалів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карборунд — карбору́нд [від карбо... і (ко)рунд] сполука кремнію з вуглецем; кристалічна речовина, за твердістю поступається лише алмазові, застосовують як абразиви, для виготовлення вогнетривких плит, нагрівальних стрижнів для електропечей тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- карборунд — див. карбід кремнію Універсальний словник-енциклопедія