1. Словник української мови в 11 томах

карбівка

КАРБІ́ВКА, и, ж.

1. тільки одн. Карбований, різьблений орнамент, зображення.

[Очерет:] Яка чудова карбівка, напис, візерунок (Коч., II, 1956, 433);

Перевірив на голос сопілку, ..карбівкою чорною вкриту… (Перв., Солд. пісні, 1946,172).

2. Інструмент, яким карбують; штемпель для карбування.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карбівка — карбі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. карбівка — -и, ж. 1》 тільки одн. Карбований, різьблений орнамент, зображення. 2》 Інструмент, яким карбують; штемпель для карбування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. карбівка — Карбівка, -ки ж. 1) Нарѣзываніе мѣтокъ. 2) Чеканъ, чеканка. 3) Сушеная рыба съ нарѣзками. Словник української мови Грінченка