каретка
КАРЕ́ТКА, и, ж.
1. Зменш. до каре́та.
Наша каретка сповнялась часом блакитним світлом, коли котилась під ліхтарями (Коцюб., II, 1955, 437).
2. спец. Рухома, ковзна частина якого-небудь механізму, машини.
Розпилювати круглий ліс на верстаті без каретки, на якій закріплюється матеріал, забороняється (Стол.-буд. справа, 1957, 117);
В академічних човнах сидіння гребця встановлюється на рухомій каретці (В ім’я Вітч., 1954, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каретка — каре́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каретка — -и, ж. 1》 Зменш. до карета. 2》 спец. Рухома, ковзна частина якого-небудь механізму, машини. 3》 спец. Умовний термін, що його використовують при описанні форматів і дій, пов'язаних із виведенням даних на друк. 4》 спец. Виконавчий пристрій в абстрактних машинах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каретка — (машин.) сувачка Словник чужослів Павло Штепа
- каретка — каре́тка 1. машина швидкої допомоги (ст): Каретка швидкої допомоги збирала багате жниво, зрештою, по обох боках барикади (Керницький)||рятункова (ратункова) буда, рятункова (ратункова) каретка, рятункова (ратункова) стація ◊ рятункова (ратунко́ва) каре́тка → каретка 1 2. бричка Лексикон львівський: поважно і на жарт