1. Словник української мови в 11 томах

каретник

КАРЕ́ТНИК, а, ч., заст. Стельмах, що робить карети.

Поступив [хлопець] потім до каретника, але місяців через три одсилає і каретник, бо роботи не було (Панч, II, 1956, 451).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каретник — каре́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. каретник — -а, ч., заст. Стельмах, що робить карети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каретник — Стельмах Словник чужослів Павло Штепа
  4. каретник — СТЕ́ЛЬМАХ (майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін.); ВОЗОРО́Б рідше; КОЛІСНИ́К (колісний майстер); КАРЕ́ТНИК заст. (каретний майстер). Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала (І. Словник синонімів української мови