1. Словник української мови в 11 томах

каркас

КАРКА́С¹, а, ч. Металева або дерев’яна основа якої-небудь речі, споруди тощо; кістяк.

І хати ще нема. Її прозорий каркас із свіжообтесаних балок ще має вигляд легкого рисунка в голубому повітрі (Довж., Зач. Десна, 1957, 538);

Прозорі каркаси майбутніх заводів — як величні степові елінги на горизонті (Ю. Янов., II, 1954, 235);

Каркаси більшості теплиць дерев’яні, а рами одинарні, металеві (Колг. Укр., 1, 1959, 44);

*Образно. Документальність є не основною стихією роману [Л. Смілянського ] «Поетова молодість», а лише тим каркасом, на якому виростає сюжетна канва, виплітається художня тканина (Літ. Укр., 25.II 1964, 3).

КАРКА́С², а, ч. (Celtis L.). Дерево родини в’язових, що має дуже міцну деревину; залізне, кам’яне дерево.

Каркас західний — дерево першої величини. Росте на півдні, у Київській області й північніше (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 80);

У графській оранжереї, крім пальм і цитронів, росла туя — дерево життя, дрібнолисте залізне дерево — каркас з острова Сіцілія (Донч., III, 1956, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каркас — карка́с 1 іменник чоловічого роду основа; кістяк карка́с 2 іменник чоловічого роду залізне дерево Орфографічний словник української мови
  2. каркас — Снасть, кістяк, (хати) зводини; П. основа; (у залізобетоні) арматура. Словник синонімів Караванського
  3. каркас — [каркас] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  4. каркас — I -а, ч. Металева чи дерев'яна основа якої-небудь речі, споруди тощо; кістяк. II -а, ч. Дерево родини в'язових, що має дуже міцну деревину; залізне, кам'яне дерево. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. каркас — Кістяк Словник чужослів Павло Штепа
  6. каркас — карка́с (франц. carcasse, від італ. carcassa) кістяк, несуча основа будь-якого виробу, що складається з комбінації лінійних елементів, скріплених між собою. К. бувають з деревини, сталі, залізобетону тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. каркас — КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо). Словник синонімів української мови
  8. каркас — (італ., фр. — остов, скелет) Кістяк, основа конструктивного елемента, будинку, який складається зі скріплених між собою стрижнів, визначає форму та забезпечує міцність, тривалість і стійкість споруди чи її частини. Архітектура і монументальне мистецтво