каркання

КА́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ка́ркати.

По стернях розгулювало гайвороння.. і з радісним карканням перелітало з місця на місце (Тют., Вир, 1964, 398);

Під гнітючим враженням семінаристового каркання їм.. в цей час здавалося, що над їхнім Славутичем і справді нависає якась небезпека (Гончар, Таврія, 1952, 118).