1. Словник української мови в 11 томах

карк

КАРК, а, ч.

1. Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок.

Він [пес] зловив вже зубами за карк вівцю і кинув в отару (Коцюб., II, 1955, 321);

Самець-вепр настовбурчив щетину на карку (Бурл., О. Вересай, 1959, 152);

З даху упав [Ельпенор]; ударившись карком, Весь він хребет поламав, і душа відійшла до Ада (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 187).

2. Те саме, що ши́я 1.

В одну мить схопився [Іван] на ноги й почав одягатися. Голова так йому важила на в’язах, що трохи не покотилася з карку [карка] на землю (Круш., Буденний хліб.., 1960, 53);

Андрієві захотілося схопити його за карк і жбурнути з високого ганку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 21).

◊ Відчу́ти (пізна́ти) на вла́сному ка́рку — пізнати на власному досвіді.

Він пізнав [фашизм] уже в дії і дорогою ціною на власному карку (Смолич, Після війни, 1947, 28);

Лама́ти (злама́ти, скрути́ти і т. ін.) [собі́] карк:

а) гинути.

— Що ти не надіявся, то ще не рація, щоб я кидався, карк ламав, аби рятувати інших (Фр., III, 1950, 15);

б) (на чому) зазнавати поразки, не справлятися з чим-небудь.

[Омелян:] Але на таких річах він може карк скрутити (Фр., IX, 1952, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карк — Карк: — потилиця [46-2] — потилиця, шия [50;46-1;47] Словник з творів Івана Франка
  2. карк — карк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. карк — Потилиця, зашийок, жм. гамалик; шия, в'язи. Словник синонімів Караванського
  4. карк — див. потилиця; шия Словник синонімів Вусика
  5. карк — -а, ч. 1》 Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок. 2》 Те саме, що шия 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. карк — карк зашийок (ср, ст): Стояв проти мене, й я бачив його від голови до ніг. Мав похилі широкі рамена й грубий карк (Нижанківський); Та обрізала б ти собі вже раз ту свою косу!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. карк — Горло, шия Словник застарілих та маловживаних слів
  8. карк — бра́ти / взя́ти за карк (за в’я́зи) кого. Ставити у скрутне, безвихідне становище, утискувати когось. — Тепер візьмем їх за карк та й трясонемо, щоб злодійське тіло вилізло з шкіри,— гигикає Пігловський і смачно арапником січе повітря (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  9. карк — ПОТИ́ЛИЦЯ (задня частина голови над шиєю), ЗАШИ́ЙОК, КАРК, ГАМАЛИ́К діал. (разом з верхньою частиною спини). Лівою рукою збив (Лука) шапку на потилицю (П. Словник синонімів української мови
  10. карк — Карк, -ка м. 1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б'є. Новц. карка вломити. Сломать шею. Ном. № 4318. карка вигинати. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у. 2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181. Словник української мови Грінченка