карк

Значення в інших словниках

1. карк — Карк: — потилиця [46-2] — потилиця, шия [50;46-1;47] Словник з творів Івана Франка
2. карк — карк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. карк — Потилиця, зашийок, жм. гамалик; шия, в'язи. Словник синонімів Караванського
4. карк — див. потилиця; шия Словник синонімів Вусика
5. карк — -а, ч. 1》 Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок. 2》 Те саме, що шия 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. карк — карк зашийок (ср, ст): Стояв проти мене, й я бачив його від голови до ніг. Мав похилі широкі рамена й грубий карк (Нижанківський); Та обрізала б ти собі вже раз ту свою косу!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. карк — бра́ти / взя́ти за карк (за в’я́зи) кого. Ставити у скрутне, безвихідне становище, утискувати когось. — Тепер візьмем їх за карк та й трясонемо, щоб злодійське тіло вилізло з шкіри,— гигикає Пігловський і смачно арапником січе повітря (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
8. карк — ПОТИ́ЛИЦЯ (задня частина голови над шиєю), ЗАШИ́ЙОК, КАРК, ГАМАЛИ́К діал. (разом з верхньою частиною спини). Лівою рукою збив (Лука) шапку на потилицю (П. Словник синонімів української мови
9. карк — КАРК, а, ч. 1. Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок. Він [пес] зловив вже зубами за карк вівцю і кинув в отару (Коцюб., II, 1955, 321); Самець-вепр настовбурчив щетину на карку (Бурл. Словник української мови в 11 томах
10. карк — Карк, -ка м. 1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б'є. Новц. карка вломити. Сломать шею. Ном. № 4318. карка вигинати. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у. 2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181. Словник української мови Грінченка