картка
КА́РТКА, и, ж.
1. Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей (переважно як одиниця картотеки).
В його [І. Франка] архіві зберігаються картки з назвами творів В. І. Леніна, які розсилалися російською соціал-демократичною групою обмеженому колу читачів (Рад. літ-во, 18, 1955, 153);
Простягнув [Максим] картку замовлень бібліотекарці (Рибак, Час.., 1960, 312);
І тільки тоді [під час іспиту], як глянув у картку, ..заспокоївся: питання випали знайомі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 320);
Основним документом у стаціонарі є історія хвороби, а в поліклініці — амбулаторна картка (Заг. догляд за хворими, 1957, 189).
Візи́тна ка́ртка див. візи́тний.
2. розм. Фотографічний знімок невеликого розміру.
Не знаю, яке сонце буде в Криворівні і чи постарається воно зробити мене подібним до того добродія, що на Вашій картці (Коцюб., III, 1956, 392);
Катерина взяла в долоні картку і довго оглядала незнайомі риси обличчя (Кучер, Пов. і опов., 1949, 259).
3. Бланк із відривними талонами, що дає право одержувати нормовані продукти, товари.
Хлібні картки; Промтоварні картки.
4. заст. Поштова листівка.
Чекав обіцяного листа та й гадав собі: одповім уже разом і на картку (Коцюб., III, 1956, 342);
Хтось тільки два листи комусь написав.., а решта були картки (Л. Укр., V, 1956, 370).
5. розм. Сторінка (книжки, зошита).
Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток (Коцюб., І, 1955, 323);
Молодиця знову почала читати.. Примусивши себе перекинути з десяток карток, глянула на годинника (Гр., II, 1963, 47);
Обурений професор показав цілому класові одну картку з зошита Демидова (Мак., Вибр., 1954, 51).
6. діал. Аркуш паперу.
І брала я тоді паперу картку білу (Л. Укр., І, 1951, 210).
Значення в інших словниках
- картка — Ка́ртка: — листок (у книжці) [2,XIII] — листок паперу, лист [II] — листок паперу, книжки [IV] Словник з творів Івана Франка
- картка — ка́ртка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ка́ртки Орфографічний словник української мови
- картка — Б. З. (паперу) аркуш, (зошита) сторінка; ЖМ. фото, фотокартка, ЗНІМОК; (поштова) листівка, поштівка; (візитна) візитівка; (хлібна) ІД. привілейована посада, п. годівниця, ясла. Словник синонімів Караванського
- картка — див. квиток Словник синонімів Вусика
- картка — [картка] -ткие, д. і м. -рц':і, мн. -тки, -ток дв'і карткие Орфоепічний словник української мови
- картка — -и, ж. 1》 Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей. Біржова розрахункова картка — картка, на якій фіксують умови біржової угоди після її укладання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- картка — 1. (поштова) листівка 2. це не сторінка Словник чужослів Павло Штепа
- картка — ка́ртка 1. аркуш паперу (ср, ст): Місько розгорнув картку від Гілярка і спитав: “Міську! Я тут був по обіді. Як не прийду до п'ятої, то вже не прийду...” (Нижанківський) ◊ ка́ртка з гріха́ми шк. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- картка — (-и) ж.; мол. Обличчя. Словник жарґонної лексики української мови
- картка — А́РКУШ (шматок паперу певної форми і розміру), ЛИСТО́К, ЛИСТ рідше, КА́РТКА заст., КА́РТА заст. Та й куплю Паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку (Т. Шевченко); Дівчина.. поралася в паперах і поклала перед Данилом листок цупкого паперу (М. Словник синонімів української мови
- картка — Ка́ртка, -тки, -тці; картки́, -то́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- картка — Картка, -ки ж. ум. отъ карта. 1) Листокъ книги. Мудрацію сю шановний читець швидко і сам розбере, прочитавши дві-три картки. Ном. VI. 2) Паспортъ. Магдусю, Магдусю, маю таку картку, шо з'їдемо всю Польшу, ше й землю цісарську. н. п. Словник української мови Грінченка