1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

картка

ка́ртка 1. аркуш паперу (ср, ст): Місько розгорнув картку від Гілярка і спитав: “Міську! Я тут був по обіді. Як не прийду до п'ятої, то вже не прийду...” (Нижанківський)

◊ ка́ртка з гріха́ми шк. аркуш паперу, на який записують гріхи, готуючись до сповіді (ст): В кінці я уложив “картку з гріхами” (така була її загальна і офіціяльна назва) і вичислив у ній все, чим прогнівив Бога, починаючи від крадежі в рідного батька та їдження ковбаси в пісний день, хоч, Боже милий, моя мама уміла робити такі смаковиті ковбаси, що можна було спокуситися на ковбасу і в саму Велику п'ятницю (Шухевич)

2. листівка (ср, ст): Юльця прислала таку гарну великодню картку, а ми цього року через наші клопоти її не привітали з Великодніми святами, треба буде хоч написати листа й подякувати (Авторка)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. картка — Ка́ртка: — листок (у книжці) [2,XIII] — листок паперу, лист [II] — листок паперу, книжки [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. картка — ка́ртка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ка́ртки Орфографічний словник української мови
  3. картка — Б. З. (паперу) аркуш, (зошита) сторінка; ЖМ. фото, фотокартка, ЗНІМОК; (поштова) листівка, поштівка; (візитна) візитівка; (хлібна) ІД. привілейована посада, п. годівниця, ясла. Словник синонімів Караванського
  4. картка — див. квиток Словник синонімів Вусика
  5. картка — [картка] -ткие, д. і м. -рц':і, мн. -тки, -ток дв'і карткие Орфоепічний словник української мови
  6. картка — -и, ж. 1》 Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей. Біржова розрахункова картка — картка, на якій фіксують умови біржової угоди після її укладання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. картка — 1. (поштова) листівка 2. це не сторінка Словник чужослів Павло Штепа
  8. картка — (-и) ж.; мол. Обличчя. Словник жарґонної лексики української мови
  9. картка — А́РКУШ (шматок паперу певної форми і розміру), ЛИСТО́К, ЛИСТ рідше, КА́РТКА заст., КА́РТА заст. Та й куплю Паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку (Т. Шевченко); Дівчина.. поралася в паперах і поклала перед Данилом листок цупкого паперу (М. Словник синонімів української мови
  10. картка — Ка́ртка, -тки, -тці; картки́, -то́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. картка — КА́РТКА, и, ж. 1. Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей (переважно як одиниця картотеки). В його [І. Франка] архіві зберігаються картки з назвами творів В. І. Словник української мови в 11 томах
  12. картка — Картка, -ки ж. ум. отъ карта. 1) Листокъ книги. Мудрацію сю шановний читець швидко і сам розбере, прочитавши дві-три картки. Ном. VI. 2) Паспортъ. Магдусю, Магдусю, маю таку картку, шо з'їдемо всю Польшу, ше й землю цісарську. н. п. Словник української мови Грінченка