1. Великий тлумачний словник сучасної мови

картка

ка́ртка

-и, ж.

1》 Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей.

Біржова розрахункова картка — картка, на якій фіксують умови біржової угоди після її укладання.

Дебетова картка — банківська пластикова картка, признач. для отримання готівки в банкоматах або для купівлі товарів.

Дисконтна картка — кредитна картка, за якою надається знижка.

"Золота" картка — кредитна картка, що її банки видають клієнтам з великим доходом під певний гарантійний внесок.

Інвентарна картка — картка, призначена для пооб'єктного обліку основних фондів.

Кредитна картка — див. кредитний.

Револьверна кредитна картка — кредитна картка з кредитом, що самовідновлюється за погашення боргу.

2》 розм. Фотографічний знімок невеликого розміру.

3》 Бланк із відривними талонами, що дає право одержувати нормовані продукти, товари. Хлібні картки.

4》 заст. Поштова листівка.

5》 розм. Сторінка (книжки, зошита).

6》 діал. Аркуш паперу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. картка — Ка́ртка: — листок (у книжці) [2,XIII] — листок паперу, лист [II] — листок паперу, книжки [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. картка — ка́ртка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ка́ртки Орфографічний словник української мови
  3. картка — Б. З. (паперу) аркуш, (зошита) сторінка; ЖМ. фото, фотокартка, ЗНІМОК; (поштова) листівка, поштівка; (візитна) візитівка; (хлібна) ІД. привілейована посада, п. годівниця, ясла. Словник синонімів Караванського
  4. картка — див. квиток Словник синонімів Вусика
  5. картка — [картка] -ткие, д. і м. -рц':і, мн. -тки, -ток дв'і карткие Орфоепічний словник української мови
  6. картка — 1. (поштова) листівка 2. це не сторінка Словник чужослів Павло Штепа
  7. картка — ка́ртка 1. аркуш паперу (ср, ст): Місько розгорнув картку від Гілярка і спитав: “Міську! Я тут був по обіді. Як не прийду до п'ятої, то вже не прийду...” (Нижанківський) ◊ ка́ртка з гріха́ми шк. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. картка — (-и) ж.; мол. Обличчя. Словник жарґонної лексики української мови
  9. картка — А́РКУШ (шматок паперу певної форми і розміру), ЛИСТО́К, ЛИСТ рідше, КА́РТКА заст., КА́РТА заст. Та й куплю Паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку (Т. Шевченко); Дівчина.. поралася в паперах і поклала перед Данилом листок цупкого паперу (М. Словник синонімів української мови
  10. картка — Ка́ртка, -тки, -тці; картки́, -то́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. картка — КА́РТКА, и, ж. 1. Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей (переважно як одиниця картотеки). В його [І. Франка] архіві зберігаються картки з назвами творів В. І. Словник української мови в 11 томах
  12. картка — Картка, -ки ж. ум. отъ карта. 1) Листокъ книги. Мудрацію сю шановний читець швидко і сам розбере, прочитавши дві-три картки. Ном. VI. 2) Паспортъ. Магдусю, Магдусю, маю таку картку, шо з'їдемо всю Польшу, ше й землю цісарську. н. п. Словник української мови Грінченка