1. Словник української мови в 11 томах

карцер

КА́РЦЕР, у, ч. Приміщення (звичайно без світла) у в’язниці (до революції також у навчальному закладі) для тимчасового одиночного ув’язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь.

[Начальник сторожі:] Сього замкніте у карцер на ніч (Л. Укр., II, 1951, 434);

Сьогодні на прогулянці він образив начальника, якого ненавиділа вся тюрма, і тепер мусив іти до карцеру (Вас., І, 1959, 71);

За надмірне захоплення літературою — читання книжок під час уроків — він [О. Маковей] терпів навіть покарання — сидів у шкільному карцері (Жовт., 2, 1956, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карцер — ка́рцер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. карцер — див. в'язниця Словник синонімів Вусика
  3. карцер — -у, ч. Приміщення (часто без світла) у в'язниці (до революції також у навчальному закладі) для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. карцер — див. тюрма, каземат, каталажка Словник чужослів Павло Штепа
  5. карцер — КА́РЦЕР, у, ч. Приміщення (перев. без світла) у в'язниці для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь. [Начальник сторожі:] Сього замкніте у карцер на ніч (Леся Українка); На шістнадцятий день Андрія забрали з карцеру (І. Словник української мови у 20 томах
  6. карцер — ка́рцер шк. покарання (ст): Дуже часто справа кінчалась на “карцері” в неділю по Службі Божій – треба було йти до школи й писати задачу на дану тему. Ми того дуже не любили (Монцібович) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. карцер — Ка́рцер, -ра, в -рі; -цери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. карцер — Приміщення для одиночного ув'язнення арештантів у тюрмі або винних учнів у пансіоні (синонім — кандей). Архітектура і монументальне мистецтво