карцер
КА́РЦЕР, у, ч.
Приміщення (перев. без світла) у в'язниці для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь.
[Начальник сторожі:] Сього замкніте у карцер на ніч (Леся Українка);
На шістнадцятий день Андрія забрали з карцеру (І. Багряний);
Порфир уже чує його залізну ходу, чує навіть віддих, коли грізний вартувальник зазирає крізь вічко до карцеру (О. Гончар);
Мабуть, тоді, як я кричав, його вже тягнули по східцях униз, до карцеру (В. Рубан);
// іст. Приміщення у навчальних закладах для покарання порушників правил поведінки.
Про те ж, що сьогодні він, перший ученик, сидів у карцері, в його [нього] вийшло з голови (С. Васильченко);
Він тягне тих, що провинились, в карцер, але жодного учня не послав під різки сам (Валерій Шевчук).
Значення в інших словниках
- карцер — ка́рцер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- карцер — див. в'язниця Словник синонімів Вусика
- карцер — -у, ч. Приміщення (часто без світла) у в'язниці (до революції також у навчальному закладі) для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карцер — див. тюрма, каземат, каталажка Словник чужослів Павло Штепа
- карцер — ка́рцер шк. покарання (ст): Дуже часто справа кінчалась на “карцері” в неділю по Службі Божій – треба було йти до школи й писати задачу на дану тему. Ми того дуже не любили (Монцібович) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- карцер — Ка́рцер, -ра, в -рі; -цери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- карцер — КА́РЦЕР, у, ч. Приміщення (звичайно без світла) у в’язниці (до революції також у навчальному закладі) для тимчасового одиночного ув’язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь. [Начальник сторожі:] Сього замкніте у карцер на ніч (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- карцер — Приміщення для одиночного ув'язнення арештантів у тюрмі або винних учнів у пансіоні (синонім — кандей). Архітектура і монументальне мистецтво