каска
КА́СКА, и, ж. Металевий головний убір у вигляді шолома, що його носять військовослужбовці, пожежники, шахтарі та ін.
Трохи згодом нап’яли на його мундир.., каску (Мирний, II, 1954, 121);
Цього разу на вершечку, В мідній касці, уночі — Федір Гичка над містечком Височів на каланчі (С. Ол., Вибр., 1957, 285);
Я теж поспішаю до шахти. Зодягаю комбінезон, шахтарську каску, пристібую до пояса лампочку й прямую до місця спуску (Рад. Укр., 3.VI 1967, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каска — ка́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каска — [каска] -ские, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сок Орфоепічний словник української мови
- каска — Каска — helmet — Helm — захисний головний убір широко використовуваний на гірничих роботах. Виготовляється, як правило, з термореактивних пластмас. Гірничий енциклопедичний словник
- каска — -и, ж. Металевий головний убір у вигляді шолома, що його носять військовослужбовці, пожежники, шахтарі та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каска — Шолом, див. шишак, шлем Словник чужослів Павло Штепа
- каска — КА́СКА, и, ж. Захисний металевий головний убір у вигляді шолома, що його носять військовослужбовці, пожежники, шахтарі і т. ін. Трохи згодом нап'яли на його [нього] мундир.. Словник української мови у 20 томах
- каска — И, ж. 1. Шапка. 2. Лисина. Словник сучасного українського сленгу