катастрофа
КАТАСТРО́ФА, и, ж.
1. Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками; знищення, загибель, руйнація.
Коли почалась канонада і над головою її покотились небесні гармати, Раїса скорчилась уся і забилась в куточок, з німим жахом чекаючи катастрофи (Коцюб., І, 1955, 316);
У палаті була півсутінь. Поряд марив якийсь чоловік, поранений під час автомобільної катастрофи (Собко, Справа.., 1959, 158);
У сузір’ї Лебідь, на страшенній віддалі од нашої Землі, відбувається космічна катастрофа. Там зіткнулися дві галактики (Наука.., 9, 1966, 34).
2. Тяжке потрясіння, що стає причиною істотної зміни, різкого перелому в особистому або суспільному житті.
Сказати б, що він зазнав у житті якихось страшних особистих катастроф,— ні, життя його весь час ішло без особливих піднесень і спадів (Кол., Терен.., 1959, 41);
Катастрофа походу Вишневенького блискавично наближалася (Ле, Наливайко, 1957, 99).
Значення в інших словниках
- катастрофа — (подія з трагічним наслідком) (повна невдача) крах, (різкі зміни у природі, суспільстві) катаклізм, (якогось механізму) аварія. Словник синонімів Полюги
- катастрофа — катастро́фа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- катастрофа — Великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків. англ. catastrophe; нім. Katastrophe f=, -n; угор. katasztrófa; рос. катастрофа. Словник із соціальної роботи
- катастрофа — (величезне лихо) катаклізм; (у суспільстві) переворот; (поразка) крах, фіяско; (на транспорті) аварія; П. струс, потрясіння. Словник синонімів Караванського
- катастрофа — [катастрофа] -фие, д. і м. -ф'і Орфоепічний словник української мови
- катастрофа — -и, ж. 1》 Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками; знищення, загибель, руйнація. Біологічна катастрофа — катастрофа, яка виникає в разі застосування біологічної зброї масового знищення, або дії токсичних речовин біологічного походження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- катастрофа — КАТАСТРО́ФА, и, ж. 1. Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками. Коли почалась канонада і над головою її покотились небесні гармати, Раїса скорчилась уся і забилась в куточок, з німим жахом чекаючи катастрофи (М. Словник української мови у 20 томах
- катастрофа — • катастрофа (від грец. καταστροφη — поворот, переворот) - термін з античної теорії драми, що означав момент поразки героя. К. виникає як неминучий наслідок подій, що сталися раніше, як розв'язка напруженої ситуації, зумовлена ходом драм. перипетій (напр. Українська літературна енциклопедія
- катастрофа — катастро́фа (від грец. καταστροφή – переворот, кінець, загибель) 1. Несподіване лихо, подія, що спричинює тяжкі наслідки, руйнування. 2. Центральна подія в драматичному творі, що передує розв’язці й зумовлює її. Словник іншомовних слів Мельничука
- катастрофа — КАТАСТРО́ФА (раптове лихо, подія з трагічними наслідками, тяжке потрясіння тощо); КРАХ (цілковита невдача, провал у чомусь); КАТАКЛІ́ЗМ книжн. (різкий перелом, руйнівний переворот у природі, суспільстві). Словник синонімів української мови
- катастрофа — Катастро́фа, -фи, -фі; -ро́фи, -ро́ф Правописний словник Голоскевича (1929 р.)