1. Словник української мови у 20 томах

катастрофа

КАТАСТРО́ФА, и, ж.

1. Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками.

Коли почалась канонада і над головою її покотились небесні гармати, Раїса скорчилась уся і забилась в куточок, з німим жахом чекаючи катастрофи (М. Коцюбинський);

У палаті була півсутінь. Поряд марив якийсь чоловік, поранений під час автомобільної катастрофи (В. Собко);

Миготіли зорі, аж паморочилась голова. Здавалося, Всесвіт зазнає катастрофи, провалюється в безвість (С. Плачинда);

У сузір'ї Лебідь, на страшенній віддалі од нашої Землі, відбувається космічна катастрофа. Там зіткнулися дві галактики (з наук.-попул. літ.).

2. Тяжке потрясіння, що стає причиною істотної зміни, різкого перелому в особистому або суспільному житті.

Життя складається з випадків, що часом спричинюють колосальні катастрофи (І. Багряний);

Катастрофа походу Вишневецького блискавично наближалася (Іван Ле);

Сказати б, що він зазнав у житті якихось страшних особистих катастроф, – ні, життя його весь час ішло без особливих піднесень і спадів (П. Колесник);

Він був впевнений, що йому до снаги серйозні звершення, але біда у тому, що найменшу невдачу він сприймав як катастрофу (В. Хрущак).

(1) Чорно́бильська катастро́фа (траге́дія) – Вибух на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, внаслідок якого зазнала радіоактивного забруднення значна територія Східної і Центральної Європи.

Після повідомлень про Чорнобильську катастрофу американських та європейських засобів масової інформації розпочалася евакуація близько 130 тис. мешканців Київської області із заражених районів (з наук.-попул. літ.);

Екологічна ситуація в Україні стає дедалі загрозливішою. Причому це наслідок не тільки таких екстраординарних подій, як, скажімо, чорнобильська катастрофа (із журн.);

Для України, населення якої зазнало (і продовжує зазнавати) впливу наслідків чорнобильської трагедії, забезпечення повноцінним харчуванням, у якому рибний білок повинен становити помітну частину, має бути першочерговим державним завданням (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. катастрофа — (подія з трагічним наслідком) (повна невдача) крах, (різкі зміни у природі, суспільстві) катаклізм, (якогось механізму) аварія. Словник синонімів Полюги
  2. катастрофа — катастро́фа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. катастрофа — Великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків. англ. catastrophe; нім. Katastrophe f=, -n; угор. katasztrófa; рос. катастрофа. Словник із соціальної роботи
  4. катастрофа — (величезне лихо) катаклізм; (у суспільстві) переворот; (поразка) крах, фіяско; (на транспорті) аварія; П. струс, потрясіння. Словник синонімів Караванського
  5. катастрофа — [катастрофа] -фие, д. і м. -ф'і Орфоепічний словник української мови
  6. катастрофа — -и, ж. 1》 Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками; знищення, загибель, руйнація. Біологічна катастрофа — катастрофа, яка виникає в разі застосування біологічної зброї масового знищення, або дії токсичних речовин біологічного походження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. катастрофа — • катастрофа (від грец. καταστροφη — поворот, переворот) - термін з античної теорії драми, що означав момент поразки героя. К. виникає як неминучий наслідок подій, що сталися раніше, як розв'язка напруженої ситуації, зумовлена ходом драм. перипетій (напр. Українська літературна енциклопедія
  8. катастрофа — катастро́фа (від грец. καταστροφή – переворот, кінець, загибель) 1. Несподіване лихо, подія, що спричинює тяжкі наслідки, руйнування. 2. Центральна подія в драматичному творі, що передує розв’язці й зумовлює її. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. катастрофа — КАТАСТРО́ФА (раптове лихо, подія з трагічними наслідками, тяжке потрясіння тощо); КРАХ (цілковита невдача, провал у чомусь); КАТАКЛІ́ЗМ книжн. (різкий перелом, руйнівний переворот у природі, суспільстві). Словник синонімів української мови
  10. катастрофа — Катастро́фа, -фи, -фі; -ро́фи, -ро́ф Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. катастрофа — КАТАСТРО́ФА, и, ж. 1. Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками; знищення, загибель, руйнація. Коли почалась канонада і над головою її покотились небесні гармати, Раїса скорчилась уся і забилась в куточок... Словник української мови в 11 томах