квінта
КВІ́НТА, и, ж., муз.
1. П’ятий ступінь від даного в діатонічній гамі.
Характеристика турків подається в опері [«Запорожець за Дунаєм»] в умовно-орієнтальному.. плані: пусті квінти в басі, коротка мелодична фраза (Укр. клас. опера, 1957, 137);
// Інтервал між даним ступенем і п’ятим від нього в діатонічній гамі.
Мелодійна лінія думи переважно спадаючого характеру: вгору вона йде скоками, що сягають до інтервала квінти (Іст. укр. музики, 1922, 69).
2. Перша струна скрипки (мі) та деяких інших музичних інструментів, що дає найвищий тон.
♦ Ніс на кві́нту пові́сити — зажуритися.
Американські реакціонери повісили ніс на квінту (Смолич, VI, 1959, 392).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квінта — кві́нта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- квінта — -и, ж., муз. 1》 П'ятий ступінь від заданого в діатонічній гамі. || Інтервал між заданим ступенем і п'ятим від нього в діатонічній гамі. 2》 Один із основних інтервалів, який охоплює п'ять ступенів. 3》 Перша струна скрипки (мі) та деяких інших музичних інструментів, що дає найвищий тон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квінта — (лат. quinta п’ята) — 1. Один з основних інтервалів, який охоплює п’ять ступенів; позначається цифрою 5. Чиста К. має 3 1/2 тони; збільшена — 4 тони; зменшена — 3 тони (Тритон).2. П’ятий ступінь від того, що заданий. 3. Квінтовий тон акорду. Словник-довідник музичних термінів
- квінта — КВІ́НТА, и, ж., муз. 1. П'ятий ступінь діатонічної гами. Характеристика турків подається в опері “Запорожець за Дунаєм” в умовно-орієнтальному .. плані: пусті квінти в басі, коротка мелодична фраза (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- квінта — кві́нта: ◊ ніс на кві́нту спусти́ти = ніс на ґвінт спусти́ти Лексикон львівський: поважно і на жарт
- квінта — кві́нта (від лат. quinta – п’ята) 1. муз. П’ятий ступінь діатонічної гами, а також інтервал між першим і п’ятим ступенем. 2. Перша, найвища за тоном струна на скрипці (мі). Словник іншомовних слів Мельничука
- квінта — ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Фразеологічний словник української мови
- квінта — Кві́нта, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)