1. Словник української мови в 11 томах

кипучість

КИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до кипу́чий 2, 3.

Ліна часом аж заздрила її кипучості, товариськості (Гончар, Тронка, 1963, 170).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кипучість — кипу́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кипучість — -чості, ж. Абстр. ім. до кипучий 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кипучість — КИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. кипу́чий. В ньому [вині] кипучість Іпокрени; Його прозорий струм шалений (М. Рильський, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах