кирилиця
КИРИ́ЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов’янської мови, що лягла в основу давньоруського ( а згодом російського, українського та білоруського) алфавіту.
Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти — кирилицю і глаголицю (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 499);
Буквами звичайно називають знаки письма фонетичного типу (напр., кирилиця, глаголиця, сучасне російське, українське і білоруське письмо) (Сл. лінгв. терм., 1957, 22).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кирилиця — Азбука; письмо українських книг в Галичині до 70-х років XIX в. [XI] Словник з творів Івана Франка
- кирилиця — кири́лиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кирилиця — -і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови, що лягла в основу давньоруського (а згодом українського, російського та білоруського) алфавіту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кирилиця — КИРИ́ЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови, що є основою деяких абеток, перев. слов'янських мов, у тому числі української. Писано кирилицею, може, десь у Підкарпатті, тобто на території сучасної України (П. Словник української мови у 20 томах
- кирилиця — • кирилиця - один з двох (див. глаголиця) давньослов'янських алфавітів. Названа на честь творця слов'ян. писемності Кирила (див. Кирило і Мефодій). Більшість учених вважає, що Кирило бл. 863 створив для старослов'янської мови глаголицю, яку в давнину наз. Українська літературна енциклопедія
- кирилиця — Одна з двох найдавніших слов'янських азбук; вважається створеною у колі учнів Кирила і Мефодія у IX-X ст. на основі грец. маюскульного письма; найдавніші пам'ятки з Х ст. Універсальний словник-енциклопедія