1. Словник української мови в 11 томах

кирпань

КИРПА́НЬ, я́, ч., фам. Людина з коротким, задертим догори носом.

— Зрештою, цей кирпань — симпатичний тип,— подумав Сагайда про командира (Гончар, III, 1959, 330).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кирпань — кирпа́нь іменник чоловічого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
  2. кирпань — -я, ч., фам. Людина з коротким, задертим догори носом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кирпань — КИРПА́НЬ, я́, ч., фам. Людина з коротким, задертим догори носом. При сплеску полум'я Єлька встигла загледіти, що один із прибульців був моложавий кирпань, вирлоокий, вдачі, видно, веселої (О. Словник української мови у 20 томах