1. Словник української мови у 20 томах

кирпань

КИРПА́НЬ, я́, ч., фам.

Людина з коротким, задертим догори носом.

При сплеску полум'я Єлька встигла загледіти, що один із прибульців був моложавий кирпань, вирлоокий, вдачі, видно, веселої (О. Гончар);

Кирпань, який, збентежений судьбою, Щось каже духу з добрістю в лиці, Вмираючи, лілеї вкрив ганьбою (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кирпань — кирпа́нь іменник чоловічого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
  2. кирпань — -я, ч., фам. Людина з коротким, задертим догори носом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кирпань — КИРПА́НЬ, я́, ч., фам. Людина з коротким, задертим догори носом. — Зрештою, цей кирпань — симпатичний тип,— подумав Сагайда про командира (Гончар, III, 1959, 330). Словник української мови в 11 томах