1. Словник української мови в 11 томах

кирпа

КИ́РПА, и, ж., фам., зневажл.

1. Короткий, задертий догори ніс.

Хома зараз тут свою кирпу тиць! (бо він у нас кирпатий на всю околицю) (Барв., Опов.., 1902, 191);

Три волосинки під кирпою, та й ті стирчать на всі вітри (Баш, На землі.., 1957, 69).

◊ Води́ти за ки́рпу кого — манити обіцянками, обманювати кого-небудь.

— Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, З Енеєм порівня плеча (Котл., І, 1952, 276);

Гну́ти (де́рти, задира́ти, заде́рти і т. ін.) ки́рпу — гордовито триматися, зазнаватися.

Тепер, бач, у пани лізе [голова], кирпу гне… (Мирний, II, 1954, 187);

Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (Кучер, Прощай.., 1957, 407).

2. Про людину з таким носом.

[Галя:] І я говорила з товаришем Коваленком. [Панас:] Ну, ти вже брешеш! Про віщо б парторг МТС розмовляв з такою… кирпою? (Мам., Тв., 1962, 479).

3. перен., нар.-поет. Смерть.

Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа втерла! Вже Бонапарт.., Да і того на дно до пекла вперла! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кирпа — ки́рпа 1 іменник жіночого роду ніс ки́рпа 2 іменник жіночого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. кирпа — див. ніс Словник синонімів Вусика
  3. кирпа — -и, ж., фам., зневажл. 1》 Короткий, задертий догори ніс. Гнути (задирати і т. ін.) кирпу — гордовито триматися, зазнаватися. 2》 Про людину з таким носом. 3》 перен., нар.-поет. Смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кирпа — КИ́РПА, и, ж., фам. 1. Короткий, задертий догори ніс. Хома зараз тут свою кирпу тиць! (бо він у нас кирпатий на всю околицю) (Ганна Барвінок); I вирiс хлопець за лiто нiвроку, i кирпа в цьому роцi не взялася лускою (М. Стельмах); Він .. Словник української мови у 20 томах
  5. кирпа — води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше. Фразеологічний словник української мови
  6. кирпа — НІС (орган нюху), НЮ́ХАЛО фам.; КИ́РПА фам., зневажл. (короткий, задертий догори ніс). А над ворітьми.. на кружалі вирізана була чоловіча пика: рот — як у сома, очі круглі — як у сови, ніс — як у кота (Панас Мирний). Словник синонімів української мови
  7. кирпа — Ки́рпа, -пи; ки́рпи, кирп Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кирпа — Кирпа, -пи ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. Котл. Ен. VI. 72. кирпу гнути. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Левиц. І. 277. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Котл. Н. П. 353. Словник української мови Грінченка