1. Словник синонімів української мови

кирпа

НІС (орган нюху), НЮ́ХАЛО фам.; КИ́РПА фам., зневажл. (короткий, задертий догори ніс). А над ворітьми.. на кружалі вирізана була чоловіча пика: рот — як у сома, очі круглі — як у сови, ніс — як у кота (Панас Мирний).

СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́СА розм., КІСТЛЯ́ВА фам., КИРПА́ТА фольк., КИРПА́ТА СВА́ШКА жарт., КИ́РПА фольк., КОСТОМА́ХА розм. А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті.. взяла сусіду Івана Щасного (Ю. Збанацький); Утомилася безноса, Ледве мовить: — Почекай. — Поглядає воїн скоса: — Швидше, відьмо, відставай (М. Стельмах); Війна ще довго снитиметься тим, хто бачив, як кирпата косила товаришів, з якими поруч піднімався в атаку (П. Кочура); Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа стерла (П. Гулак-Артемовський); Виходить смерть, старенька сваха, З мішком дорожнім костомаха Бреде між часу й поколінь (А. Малишко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кирпа — ки́рпа 1 іменник жіночого роду ніс ки́рпа 2 іменник жіночого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. кирпа — див. ніс Словник синонімів Вусика
  3. кирпа — -и, ж., фам., зневажл. 1》 Короткий, задертий догори ніс. Гнути (задирати і т. ін.) кирпу — гордовито триматися, зазнаватися. 2》 Про людину з таким носом. 3》 перен., нар.-поет. Смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кирпа — КИ́РПА, и, ж., фам. 1. Короткий, задертий догори ніс. Хома зараз тут свою кирпу тиць! (бо він у нас кирпатий на всю околицю) (Ганна Барвінок); I вирiс хлопець за лiто нiвроку, i кирпа в цьому роцi не взялася лускою (М. Стельмах); Він .. Словник української мови у 20 томах
  5. кирпа — води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше. Фразеологічний словник української мови
  6. кирпа — Ки́рпа, -пи; ки́рпи, кирп Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кирпа — КИ́РПА, и, ж., фам., зневажл. 1. Короткий, задертий догори ніс. Хома зараз тут свою кирпу тиць! (бо він у нас кирпатий на всю околицю) (Барв., Опов.., 1902, 191); Три волосинки під кирпою, та й ті стирчать на всі вітри (Баш, На землі.., 1957, 69). Словник української мови в 11 томах
  8. кирпа — Кирпа, -пи ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. Котл. Ен. VI. 72. кирпу гнути. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Левиц. І. 277. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Котл. Н. П. 353. Словник української мови Грінченка