китиця

КИ́ТИЦЯ, і, ж.

1. Жмуток ниток, шнурків і т. ін., зв’язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь.

Пишно вив’язала Ганна голову.. червоною великою хусткою з білими та зеленими китицями (Н.-Лев., І, 1956, 84);

На Романові була синя шовкова сорочка з стоячим коміром, кручений пояс з розкішними, барвистими китицями на кінцях (Ткач, Арена, 1960, 41);

// Тасьма з такою прикрасою біля ручки шаблі, шпаги тощо.

Китиця в його була коло шаблі (Сл. Гр.);

Хорунжий простягнув до Мартинової шаблі руку й одв’язав червону оксамитову китицю від ефесу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 509);

// Прикраса у вигляді стоячого жмутка пір’я чи кінського волосся на головних уборах, звичайно військових, а також подібна прикраса на головах коней; султан.

[Гостомисл:] — Ся китиця із пір’я — знак Спокою (Фр., IX, 1952, 252);

// Жмуток волосся на кінці хвоста корови, лева та ін.

Щоб німці в мене не знайшли листа, я його скручував у трубочку і прив’язував корові до хвоста, в самій китиці (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 19);

На відміну від левів, тигри мають видовжене тіло, ..хвіст у них не має китиці (Посібник з зоогеогр., 1956, 72).

2. Невеликий сніп соломи, зв’язаний з того кінця, де колоски; використовується для вкривання даху.

Далі зірвався й вітер, почав бити снігом о шиби, свистіти серед крутих берегів, термосити і виривати китиці в стрісі (Фр., VIII, 1952, 344).

3. Скупчення квіток на одній гілці, на одному стеблі; суцвіття.

Маяв [очерет] над ними пухнатими китицями та наводив сум одноманітним шелестінням (Коцюб., І, 1955, 359);

У розчинені вікна зазирали білі китиці акацій (Панч, В дорозі, 1959, 136);

// Гроно.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці ягід (Л. Укр., III, 1952, 224);

Високо підіймаючи голову вгору, ..пучками ловила [дівчина] китицю горіхів на пригнутій ліщині (Вас., Вибр., 1950, 29).

4. діал. Букет.

Рано прислав, так чула я, якийсь, казали, великий пан велику китицю квітів (Коб., За ситуаціями, 1914, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. китиця — Сніп соломи для покрівлі [II] — сніп соломи для укривання даху [IV] — снопок соломи для покрівлі [V] — снопок соломи, вживаний при покрівлі стріх [I] — китиці: сніпки соломи для покрівлі [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. китиця — ки́тиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. китиця — (ниток) жмуток; (прикраса) султан; (ягід) ГРОНО; (квітів) суцвіття, Г. букет. Словник синонімів Караванського
  4. китиця — див. багато; гроно Словник синонімів Вусика
  5. китиця — -і, ж. 1》 Жмуток ниток, шнурків і т. ін., зв'язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь. || Тасьма з такою прикрасою біля руків'я шаблі, шпаги тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. китиця — КИ́ТИЦЯ, і, ж. 1. Жмуток ниток, шнурків і т. ін., зв'язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь. Пишно вив'язала Ганна голову .. червоною великою хусткою з білими та зеленими китицями (І. Нечуй-Левицький); Сорочка в мене крамна, .. Словник української мови у 20 томах
  7. китиця — див. суцвіття Універсальний словник-енциклопедія
  8. китиця — ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Словник синонімів української мови
  9. китиця — Ки́тиця, -ці, -цею; -тиці, -тиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. китиця — 1. Те саме, що і рушник. 2. Різьблений кінець причелини або рушника, що широко застосовувався у дерев'яних спорудах. Архітектура і монументальне мистецтво