1. Великий тлумачний словник сучасної мови

китиця

ки́тиця

-і, ж.

1》 Жмуток ниток, шнурків і т. ін., зв'язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь.

|| Тасьма з такою прикрасою біля руків'я шаблі, шпаги тощо.

|| Прикраса у вигляді стоячого жмутка пір'я чи кінського волосся на головних уборах, зазвичай військових, а також подібна прикраса на головах коней; султан.

|| Жмуток волосся на кінці хвоста корови, лева та ін.

2》 Невеликий сніп соломи, зв'язаний з того кінця, де колоски; використовується для вкривання даху.

3》 Скупчення квіток на одній гілці, на одному стеблі; суцвіття.

|| Гроно.

4》 діал. Букет.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. китиця — Сніп соломи для покрівлі [II] — сніп соломи для укривання даху [IV] — снопок соломи для покрівлі [V] — снопок соломи, вживаний при покрівлі стріх [I] — китиці: сніпки соломи для покрівлі [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. китиця — ки́тиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. китиця — (ниток) жмуток; (прикраса) султан; (ягід) ГРОНО; (квітів) суцвіття, Г. букет. Словник синонімів Караванського
  4. китиця — див. багато; гроно Словник синонімів Вусика
  5. китиця — КИ́ТИЦЯ, і, ж. 1. Жмуток ниток, шнурків і т. ін., зв'язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь. Пишно вив'язала Ганна голову .. червоною великою хусткою з білими та зеленими китицями (І. Нечуй-Левицький); Сорочка в мене крамна, .. Словник української мови у 20 томах
  6. китиця — див. суцвіття Універсальний словник-енциклопедія
  7. китиця — ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Словник синонімів української мови
  8. китиця — Ки́тиця, -ці, -цею; -тиці, -тиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. китиця — КИ́ТИЦЯ, і, ж. 1. Жмуток ниток, шнурків і т. ін., зв’язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь. Пишно вив’язала Ганна голову.. червоною великою хусткою з білими та зеленими китицями (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. китиця — 1. Те саме, що і рушник. 2. Різьблений кінець причелини або рушника, що широко застосовувався у дерев'яних спорудах. Архітектура і монументальне мистецтво