1. Словник української мови в 11 томах

клавікорди

КЛАВІКО́РДИ, ів, мн. (одн. клавіко́рд, а, ч.). Старовинний клавішно-струнний ударний музичний інструмент із довгастим чотирикутним корпусом.

Лемішков-ський раз у раз танцював з нею під бренькання розбитого клавікорда (Н.-Лев., І, 1956, 186);

Маша теж мала навчитися музики.. Але в Косяровських не було клавікордів (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клавікорди — клавіко́рди множинний іменник музичний інструмент Орфографічний словник української мови
  2. клавікорди — -ів, мн. (одн. клавікорд, -а, ч.). Старовинний клавішно-струнний ударний музичний інструмент із довгастим чотирикутним корпусом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клавікорди — КЛАВІКО́РДИ див. клавіко́рд. Словник української мови у 20 томах