1. Словник української мови в 11 томах

клац

КЛАЦ, виг.

1. Звуконаслідування, що позначає уривчастий звук, утворений клацанням.

— Вісім-п’ятнадцять, клац. Знімай мішки,— пише квиток Гнида старий (Головко, II, 1957, 30).

2. Уживається як присудок за знач. кла́цати, кла́цнути.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клац — клац вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. клац — виг. 1》 Звуконаслідування, що позначає уривчастий звук, утворений клацанням. 2》 Уживається як присудок за знач. клацати, клацнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клац — КЛАЦ, виг. 1. Звуконаслідування, що позначає уривчастий звук, утворений клацанням. – Вісім-п'ятнадцять, клац. Знімай мішки, – пише квиток Гнида старий: вісім-п'ятнадцять, – вираховує, – тридцять фунтів мірчука виходить (А. Головко); – Лежачи... Словник української мови у 20 томах
  4. клац — Клац! меж. Шелкъ! (зубами) А пакінь клац її зубами. Рудч. Ск. II. 12. Словник української мови Грінченка