клацання
КЛА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією.
Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Мирний, IV, 1955, 310);
Клацання підків по брукові.. з кожним часом збільшувалось (Панч, І, 1956, 78);
Безбородько почув тільки клацання ключа у дверях (Вільде, Сестри.., 1958, 216).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клацання — кла́цання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- клацання — -я, с. Дія за знач. клацати й звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клацання — КЛА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією. Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Панас Мирний); Клацання підків по брукові .. з кожним часом збільшувалось (П. Словник української мови у 20 томах
- клацання — Клацання, -ня с. Щелканье зубами. Словник української мови Грінченка