клацати
КЛА́ЦАТИ, аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо.
В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 583);
Клацає замок, залізна важка хвіртка відчиняється (Донч., III, 1956, 25);
Звір не роззявляв пащі, не клацав гострими зубами (Автом., Так народж. зорі, 1960, 224).
◊ Кла́цати зуба́ми:
а) голодувати;
б) дуже мерзнути.
— Зубами здорово клацаєш? — Що ти!.. Буває навіть жарко (Гончар, III, 1959, 231);
Кла́цати на рахівни́ці:
а) займатися підрахунками на рахівниці.
Вдень клацав [Вольдемар] на рахівниці в банку, а ввечері тинявся.. по вулицях (Хижняк, Невгамовна, 1961, 82);
б) (ірон.) працювати рахівником.
[Цар:] Головою був [Каган], на машинах їздив, а тепер на рахівниці клацає (Зар., Антеї, 1961, 9).
Значення в інших словниках
- клацати — кла́цати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- клацати — Цокати; (чим) тріскати, (- замок) затріскуватися; (на рахівниці) О. рахувати, ір. бухгальтерувати; док. КЛАЦНУТИ, (- замок) затріснутися. Словник синонімів Караванського
- клацати — див. звучати Словник синонімів Вусика
- клацати — -аю, -аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо. Клацати зубами — а) голодувати; б) дуже мерзнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клацати — КЛА́ЦАТИ, аю, аєш, недок., чим і без дод. Утворювати короткий своєрідний звук короткочасним зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму і т. ін. В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (М. Словник української мови у 20 томах
- клацати — кла́цати зуба́ми. 1. Дуже мерзнути. — Як ти себе вночі почуваєш... Зубами здорово клацаєш? — Що ти!.. Буває навіть жарко (О. Гончар). 2. на кого, грубо. Вороже, недоброзичливо і т. ін. ставитися до кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
- клацати — ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) підсил., ЦО́РКАТИ діал., ЦОРКОТА́ТИ (ЦОРКОТІ́ТИ) підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИ розм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ (ТИ́КАТИ) розм., ТА́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
- клацати — Кла́цати, -цаю, -цаєш, -цає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клацати — Клацати, -цаю, -єш гл. Щелкать зубами. Зубами клацав мов би пес. Котл. Ен. VI. 59. Так те дерево й оступили, так зубами й клацають. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка