1. Фразеологічний словник української мови

клацати

кла́цати зуба́ми. 1. Дуже мерзнути. — Як ти себе вночі почуваєш... Зубами здорово клацаєш? — Що ти!.. Буває навіть жарко (О. Гончар). 2. на кого, грубо. Вороже, недоброзичливо і т. ін. ставитися до кого-небудь. Не живуть (люди), а по-вовчому бродять по світу і клацають один на одного зубами... (О. Гончар). 3. фам. Прагнути домогтися, досягти і т. ін. чого-небудь. (Острожин:) Такий молодий, в такий короткий час ви завоювали собі таке становище в літературі .. Та змилуйтесь! Чи один же цілий вік клацав зубами даремно, ви одразу такий шматок урвали... (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клацати — кла́цати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. клацати — Цокати; (чим) тріскати, (- замок) затріскуватися; (на рахівниці) О. рахувати, ір. бухгальтерувати; док. КЛАЦНУТИ, (- замок) затріснутися. Словник синонімів Караванського
  3. клацати — див. звучати Словник синонімів Вусика
  4. клацати — -аю, -аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо. Клацати зубами — а) голодувати; б) дуже мерзнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клацати — КЛА́ЦАТИ, аю, аєш, недок., чим і без дод. Утворювати короткий своєрідний звук короткочасним зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму і т. ін. В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (М. Словник української мови у 20 томах
  6. клацати — ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) підсил., ЦО́РКАТИ діал., ЦОРКОТА́ТИ (ЦОРКОТІ́ТИ) підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИ розм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ (ТИ́КАТИ) розм., ТА́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. клацати — Кла́цати, -цаю, -цаєш, -цає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. клацати — КЛА́ЦАТИ, аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо. Словник української мови в 11 томах
  9. клацати — Клацати, -цаю, -єш гл. Щелкать зубами. Зубами клацав мов би пес. Котл. Ен. VI. 59. Так те дерево й оступили, так зубами й клацають. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка