1. Фразеологічний словник української мови

кластися

і в го́лову не кла́лося кому. Хто-небудь не передбачає, не сподівається чогось. І в голову йому не клалось, Щоб з ним так бачитись мельком (І. Котляревський).

ста́вити (кла́сти) на карб кому. Зауважувати комусь, звинувачувати кого-небудь у чомусь. Найперше самій собі ставила на карб, що хлопець напівсиротою росте, без батьківської ласки та догляду (О. Гончар); — А я не примирюсь! Не можу! — скрикнула Марія Миколаївна, згадавши синів, яких загибель вона призвичаїлась ставити на карб більшовизмові (В. Підмогильний). кла́стися на карб, пас. Все, що трапилося в місті, клалося нам на карб (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кластися — кла́стися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кластися — кладуся, кладешся, недок. 1》 розм. Те саме, що лягати 1). || Розміщуватися, розташовуватися певним чином. Кластися на музику (ноти) — підходити, бути придатним для написання музики (про вірші тощо). 2》 розм., рідко. Те саме, що збиратися 2). || на що, безос. 3》 Пас. до класти 1-6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кластися — КЛА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, недок. 1. розм. Те саме, що ляга́ти 1. Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (І. Котляревський); Дід далі сидів на своїм місці, не думаючи навіть кластися (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кластися — ЛЯГА́ТИ (про людей та деяких тварин — приймати горизонтальне положення), ПА́ДАТИ, ПРИПАДА́ТИ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗЛЯГА́ТИ розм., КЛА́СТИСЯ розм., ОБЛЯГА́ТИСЯ розм. рідше; РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗВА́ЛЮВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. кластися — КЛА́СТИСЯ, кладу́ся, кладе́шся, недок. 1. розм. Те саме, що ляга́ти 1. Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (Котл., І, 1952, 189); Дід далі сидів на своїм місці, не думаючи навіть кластися (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. кластися — Кла́стися, -дуся, -дешся гл. 1) Быть положеннымъ, класться. Умірать, — не на віз кластись. Чуб. І. 294. 2) Ложиться. Ще дівчина спатоньки не клалась, козакова пшениченька зжалась. Мет. 28. 3) Готовиться, собираться. Словник української мови Грінченка