кластися

КЛА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, недок.

1. розм. Те саме, що ляга́ти 1.

Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (І. Котляревський);

Дід далі сидів на своїм місці, не думаючи навіть кластися (І. Франко);

Шелестіли перші жовті листки. Відривалися від гіллячок і тихо клалися на довгий зимовий сон на пожовклу траву (Б. Лепкий);

Наморені коні клалися на сиру землю (Іван Ле);

Остап без зайвих хитрощів скидав із себе свитку й клався долі, навіть у думці не маючи прохати помилування (М. Садовський, пер. з тв. М. Гоголя);

// Розміщуватися, розташовуватися певним чином.

Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду (І. Нечуй-Левицький);

Чорна рілля рівно клалась скиба за скибою з-під нового плуга (М. Коцюбинський);

Голова [у Тетяни] не запнута, дві укоханих коси вінком клалися по ній (Іван Ле);

* Образно. На дві чашки ваги людського сумління клалися звичайно на одну чорт, на другу – Бог (Г. Хоткевич);

Крізь віти груші де-не-де просвічує тоненький ретязьок місяця, кладуться мережані на рядно тіні од віття (С. Васильченко).

2. розм. Насуватися, збиратися (у 2 знач.).

Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Дощик сьогодні клався, клався, та й не зірвався (П. Чубинський);

// безос., на що.

Глянула [Гаїнка] на небо: хмар не було, – клалося на годину (Б. Грінченко);

Сонечко сідало, клалося на велику негоду (Л. Яновська).

3. Пас. до кла́сти 1, 5, 7.

Кружало так і тріснуло; залізну примостку, що на ній снопи клалися, вдвоє зігнуло, в землю вгородило (Панас Мирний);

При заложенні нової церкви в основу клався хрестовидний камінь (І. Огієнко);

Сивоок став жити в Радогості і вчитися в тітки Звенислави пізнавати не тільки поверхню, але й душу барв. У діда Родима спостерігав тільки, яка краска куди кладеться (П. Загребельний);

На біле тло стіни кладуться червоно-чорні мережива (з наук.-попул. літ.).

(1) Кла́стися / покла́стися спа́ти – лягати спати.

Козаки вже повечеряли, але не хотіли ще кластись спати. Всім хотілося б без краю слухати кобзаря (А. Кащенко);

Одначе дома він і не гадав кластися спати, тільки розбалакався (О. Маковей);

Ви потюпали розмоклою дорогою, i дома на вас уже не лишилося сухого рубчика. Але ви смiєтеся, роздягаєтеся, вишиваними рушниками розтираєте тiло i кладетеся в лiжко (Р. Андріяшик);

Викуривши люльку й не зронивши і далі жодного слова, подлубався [прибулець] в торбині, яку приніс.., поклав на землю, поляпав по ній широкою, як праник, долонею, мабуть готуючись покластися спати (Ю. Мушкетик).

◇ (2) [І] в го́лову не кладе́ться кому – хто-небудь зовсім не уявляє, не передбачає, не сподівається чогось.

І в голову йому не клалось, Щоб з ним так бачитись мельком (І. Котляревський);

В голову не кладеться, що все це лише робота моря – без тротилу, без динамiту... (О. Гончар);

Я розумію, що тим, для кого найбільшим шедевром малярства стала оця русалочка, не кладеться в голови, що на аукціоні “Сотбі” можна продати за сто тисяч картину, на якій намальовано всього-на-всього стерню (В. Шкляр);

Іти́ / піти́ на (в) лад (до ла́ду́) <�Іти́ (кла́стися) на до́бре (на кра́ще)> див. іти́;

(3) Кла́стися в прови́ну кому – бути звинуваченим у чомусь.

Гетьману клалося в провину, що колишній генеральний писар Григорій Шаргородський повернувся з Бендер від Орлика .. і що він тепер сидить в Городищі урядником (Ю. Мушкетик);

(4) Кла́стися до спі́ву – яке хочеться співати.

І хоч, сидячи в карантині, часом навіть дратувавсь [Порфир], коли пісня про режим долинала з подвір'я, одначе зараз і це, режимне, клалось йому до співу, бадьорило душу: бо ж на волі опинивсь! (О. Гончар);

(5) Кла́стися на му́зику (но́ти) – підходити, бути придатним для написання музики (перев. про вірші, тексти і т. ін.).

Не кожен вірш співається і не кожен віршований рядок кладеться на музику (А. Малишко);

(6) Кла́стися на папе́рі – записуватися (про думки, слова і т. ін.).

Його думки .. пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері (М. Коцюбинський);

Хоч живи́м (живце́м, живо́му) у зе́млю (в моги́лу, в гріб і т. ін.) лізь (рідко клади́сь) див. лі́зти.