кластися

КЛА́СТИСЯ, кладу́ся, кладе́шся, недок.

1. розм. Те саме, що ляга́ти 1.

Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (Котл., І, 1952, 189);

Дід далі сидів на своїм місці, не думаючи навіть кластися (Фр., VI, 1951, 179);

Наморені коні клалися на сиру землю (Ле, Україна, 1940, 309);

// Розміщуватися, розташовуватися певним чином.

Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду (Н.-Лев., І, 1956, 54);

Чорна рілля рівно клалась скиба за скибою з-під нового плуга (Коцюб., І, 1955, 110);

Голова [у Тетяни] не запнута, дві укоханих коси вінком клалися по ній (Ле, Історія радості, 1947, 16).

Кла́стися спа́ти — лягати спати.

Одначе дома він і не гадав кластися спати, тільки розбалакався (Мак., Вибр., 1954, 255).

◊ Кла́стися в домови́ну — вмирати.

Ми.. вік свій навчаємось, а проте і ми не до краю розумні кладемось у домовину (Вовчок, VI, 1956, 278);

Кла́стися на му́зику (но́ти) — підходити, бути придатним для написання музики (про вірші тощо).

Не кожен вірш співається і не кожен, віршований рядок кладеться на музику (Мал., Думки.., 1959, 68);

Кла́стися на папе́рі — записуватися (про думки, слова тощо).

Його думки.. пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері (Коцюб., І, 1955, 116).

2. розм., рідко. Те саме, що збира́тися 2.

Дощик сьогодні клався, клався, та й не зірвався (Чуб., І, 1872, 301);

// на що, безос.

Кладеться на годину (Сл. Гр.);

Сонечко сідало, клалося на велику негоду (Л. Янов., І, 1959, 306).

3. Пас. до кла́сти 1-6.

Подекуди стіни клалися з цегляних блоків (Руд., Остання шабля, 1959, 24).

◊ І в го́лову не кла́лося кому — хтось не передбачав, не думав, не гадав.

Сього Анхизу не бажалось, Щоб попрощатися з синком, і в голову йому не клалось, Щоб з ним так бачитись мельком (Котл., І, 1952, 156);

Кладе́ться на до́бре (на добро́) — йде добре.

Як кому на добро кладеться, то й на скіпку прядеться (Барв., Опов.., 1902, 119).