клацання
Клацання, -ня
с. Щелканье зубами.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клацання — кла́цання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- клацання — -я, с. Дія за знач. клацати й звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клацання — КЛА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією. Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Панас Мирний); Клацання підків по брукові .. з кожним часом збільшувалось (П. Словник української мови у 20 томах
- клацання — КЛА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією. Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Мирний, IV, 1955, 310); Клацання підків по брукові.. Словник української мови в 11 томах