1. Орфографічний словник української мови

клацання

кла́цання

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клацання — -я, с. Дія за знач. клацати й звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. клацання — КЛА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією. Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Панас Мирний); Клацання підків по брукові .. з кожним часом збільшувалось (П. Словник української мови у 20 томах
  3. клацання — КЛА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією. Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Мирний, IV, 1955, 310); Клацання підків по брукові.. Словник української мови в 11 томах
  4. клацання — Клацання, -ня с. Щелканье зубами. Словник української мови Грінченка