клечання
КЛЕ́ЧАННЯ, я, с.
1. етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір.
Діждалися, Уквітчали [батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням (Шевч., І, 1951, 284);
— Це ж сьогодні зелена неділя,— промовив Данько, замріявшись. — Скільки того клечання понатягають хлопці з лісу!.. (Гончар, Таврія, 1952, 236);
*У порівн. Немов клечанням, листям тютюновим Заквітчані всі хати і двори (Воронько, Тепло.., 1959, 174).
2. поет. Зелена рослинність, зелень.
Земля вдягла рясне убрання, В клечанні села й городи (Криж., Срібне весілля, 1957, 123).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клечання — кле́чання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- клечання — див. ЗЕЛЕНЬ. Словник синонімів Караванського
- клечання — -я, с. 1》 етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір. 2》 поет. Зелена рослинність, зелень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клечання — КЛЕ́ЧАННЯ, я, с. 1. етн. Гілки з листям, якими на Зелені свята прикрашають хату, двір. Діждалися, Уквітчали [батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням (Т. Шевченко); Наталка ламала клечання і обвішувала ним коні (І. Багряний); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- клечання — ЗЕ́ЛЕНЬ збірн. (зелені рослини — дерева, кущі, трави і т. ін.), ЗІ́ЛЛЯ, ЗЕЛО́ поет., ЗЕ́ЛЕННЯ діал., ЗЕЛЕНА́ рідко; КЛЕ́ЧАННЯ, МАЙ діал. (яким прикрашають хату, подвір'я на Зелені свята). Словник синонімів української мови
- клечання — Кле́чання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клечання — Кле́чання, -ня с. Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу. Чуб. III. 185. Словник української мови Грінченка